nena_po

Я какбэ такой хронометрист - сурове и беспощадне как само время:


А вобще мне просто эта фотка чето нравится больно, хоть я тут и какая-то сердитая и губы вот-вот исчезнут с моего лица (как у Тима Рота "anger" здесь))), спасибе befor за это фото. И за поездочку тоже. И за одолженные слики тоже (я кстати тогда впервые на лысеньких колесах покаталась).

ЗЫ: дада, то мой велосипед через дорогу на обочине лежит, под цвет памперса )))

Товариші зв'язківці!
Вітаю з професійним святом - Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку!


Я от вітаю брата з цим визначним днем, а він мені каже: «А то хіба сьогодні??» Я нємєдля усомнілась у своїй адекватності, тому вирішила звернутися до першоджерел, а точніше до указу президента від 11.11.1994 р (спасіба дєдушці Кучмі:)).
Так от там і написано, що День зв'язку відзначається щорічно 16 листопада. І що свято впроваджене «на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення та галузей зв'язку України»
Так шо, товариші і панове, вітаю!
Бажаю, такскать, сміливих ініціатив і гідної їх підтримки :)

«Із моря — мул, а з мулу пліснява, чи гарна моя пісня вам, а з тої плісняви — рибки, котрі, як у морі тісно стало, повилазили на суходіл, а коли вивчилися на суходолі таких-сяких штучок, то присмокталися дорогою, і в такий спосіб з’явилися ссавці, які, шкутильгаючи, помалу навчилися нічогенько ходити, а псуванням одне одному життя набралися розуму, оскільки розум походить від клопоту, як чухання від сверблячки.»

Станіслав Лем «Цифраньове виховання» (український переклад О. Гриценко)

Не прошло и полгода...
Хотя именно что прошло, и именно что полгода. И.. наконец-то!

Межсезонные мысли, как бы заапгрейдить свою Сьерру Giant, привели к покупке новой рамы. Рама нужна была:
1) алюминиевая
2) ростовки поменьше 17'' и гоночной геометрии
3) приличного веса (пишут, что XtC 1550 г весит, не взвешивала)
4) красивая
5) и Giant :)
Так выбралась рама Giant XtC.

Потом купилась вилка Manitou R7 Super Absolute. Я сразу готова к критике выбора вилки, мол, «пачиму маниту, пачиму не рокшок» ;). Да! - я выбрала вилку из-за того, что она красивая и очень подходит к этой раме (ну и конечно, из-за какого-то верхнего порога стоимости). Прекрасный дизайн, низкий вес (заявлено 1557 г, не взвешивала), обратная арка (от чего я вообще субъективно и необоснованно тащусь), платформа Absolute — удобная и востребованная регулировка. Все проблемы и недостатки вилки, про которые меня предупреждали, мне ещё не встретились, пока я довольна.


А дальше уже как-то потекло: слегка бэушные тормоза Джуси3 — недорого и сердито. Контактные педали, которые стали сначала на Сьерру. Перед крэнками удалось попробовать спд. Сравнение вышло в пользу крэнков :) Появилось седло Pro-Lite Nanto — в масть к раме чёрно-белое, легкое (проверенных 220 г) и удобное. Сразу проехало гонку (Пробу Лайт) и зарекомендовало себя как нельзя лучше. И руль Woodman — прямой, тонкий (25,4) и лёгкий. Кстати это в определённом роде проблемно, в нём плохо дежатся заглушки — такой он тонкостенный. Удалось купить недорогой лёгенький вынос. Хотелось 80 мм, а купилось 90 мм и это плюс. Не считаю свою теперешнюю посадку излишне вытянутой.


Но пока это была груда запчастей. Тут мы засобирались на Боярку24, и как-то оказалось, что это почти велосипед. Нужно было в очень срочном порядке купить систему и передний переклюк, одолжить колёса.. ну и по мелочам еще. Я решила не выпендриваться и выбрала недорогую систему Фаярекс 3.3 с шатуном 170 мм, вместо привычного мне размера 175 мм, и переключатель X.7 с высоким хомутом, поскольку не по форумам, а на своей шкуре знала, что нижний хомут это «долбанный гряземагнит».
XtC собрался по счастливой формуле «something borrow, something blue, something old and something new». Безупречно отъездил Боярку24, и его разобрали. Грустно :(

Дальше покупалось все бессмысленно и беспощадно, без особой последовательности. Смысл один — докупить недостающее и собрать его уже наконец. Грипсы, рожки, шифтеры X.9. В момент покупки заднего переклюка X.9 с длинной лапкой не оказалось, поэтому и средняя. Решила разбавить Срам Шиманой и купила кассету XT. И цепи к ней тоже шимановские. Этакая — смешанная — трансмиссия работает чётко и без претензий.

Колёса решено было собирать. Очень хотелось купить и испробовать Сановские кросскантрийные Эквалайзеры с дивным заявленным весом — 350 г. Оказалось не так все волшебно, реально весы показали 389 г. Но сам обод порадовал: низким профилем, аккуратным исполнением, красивой формой и фактурой. Да и ричивские втулки не самые легкие. И на момент покупки мне про них практически ничего неизвестно было. Надеюсь, они себя достойно проявят. Спицы поставили марки «какие были». Так что колёса у меня экспериментального жанра.

В качестве первой резины была выбрана Continental Leader Pro 2.1. Её я обкатала на старом велике, довольна, на сухом грунте ведет себя превосходно, но вот на асфальте похуже. Но на XtC она так и не попала пока, сейчас стоят трофейные смарт сэмы :) Хорошие покрышки, подтверждают всё, что я слышала про их универсальность.
Ричивские камеры огорчили. Три загадочных беспричинных медленных прокола в первую же неделю эксплуатации. Проклеялась — жду, что будет дальше. Хочу Maxxis'ы, все их хвалят.

Ну и вот! Велосипед наконец-то собрался, но и сезон закончиться успел. И обкатать XtC в боевых условиях пока не вышло.


Мне трудно дать этому всему какую-то ёмкую оценку. Поскольку до этого я долго ездила только на одном велосипеде практически в неизменной комплектации, и он очень сильно отличается от новособранного XtC Custom. С XtC я впервые познала радость воздушной вилки, дисковых гидравлических тормозов, интегрированной каретки итп. итд. :) Поэтому меня в этом велосипеде прёт всё:

• общий вес — всего 11,1 кг (с компьтером и подфляжником, как говорится);


• внешний вид — получилось красиво. Белые грипсы может и опрометчиво, но в тему, пока меня прёт даже их мыть. Я видела несколько сборок на такой раме с чёрными колесами и была уверенна, что ей нужны серебристые. Таки да :)


• хорошая удобная посадка;


• управляемость — сначала казалась даже пугающей, такой он резкий и отзывчивый, но уже привыкаю и начинаю получать от этого удовольствие;


• передача усилия в ускорение...

...ну тут уж я долго могу растекаться слюной, какой он хороший. :)
По ссылочке можно посмотреть полную комплектацию новенького велосипедика :)
И ещё по ссылочке еще парочку фотографий.

Приват начал публиковать на страничке новостей в Приват24 календарь бухгалтера на месяц. А раньше, если что, его надо было гуглить по каким-нибудь бухгалтерским сайтам.
Мелочь, а приятно :)

«...не судите о вещах поверхностно: поверхность может оказаться неевклидовой.» —
don_doctor доставляет прям с утра! ))

Бродіння по інтернетам і прицільне вивчення Цивільного і Господарського кодексів так і не дало мені розуміння, що за звір такий "договір про наміри". Згадується у статтях 182 Господарського і 635 Цивільного кодексів. Але лише у тому контексті, що договір про наміри не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків (додатково з оговоркою "Договір про наміри , якщо у ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором").
Схоже, що "договір про наміри" - якийсь дивний симбіоз протоколу про наміри і попереднього договору і є такою собі своєрідною пасткою (ну це імхо, звичайно, де мені розбиратися у юридичних тонкощах). Бо хоч цей документ і згадується у кодексах, і містить слово "договір", але "не породжує юридичних наслідків". Тобто виникає таке враження, що це пастка для тих хто довіряє слову "договір" і не знає цього вузького місця про вісутність у ньому "волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору".

Як приклад такої своєї думки можу навести одну історійку з ринку нерухомості: Мужчина К з посередництвом агенства Х збирається купити у мадам Ж квартиру, про всьо домовились, давайте ж підпишемо з допомогою агенства Х договір про наміри. За цим договором К передав Ж завдаток у розмірі УУУ дєнєх, якщо К передумає купити квартиру, то Ж залишить собі цей завдаток, а якщо Ж передумає продати квартиру, то поверне К завдаток і дасть ще стільки ж за моральну шкоду. Чесно скажу, я якусь таку угоду теж свого часу підписувала, але у мене все закінчилося добре. А в історії К і Ж - ні.
Ж передумала продавати квартиру. Як чесна жінка, якій нічо чужого не треба, завдаток вона повернула. Але оплатити К моральну шкоду відмовилася. К в суд... По результатам суду-апеляції-касації К було повністю відмовлено у позові і ще й встановлено, що повернення завдатку Ж було актом доброї волі, оскільки договір про наміри не породжує юридичні наслідки! Отак от. Уважними треба бути.

Звичайно, ринок нерухомості - своєрідна штука. Там і нотаріальне посвідчення втручається.. і взагалі все складно.

Але все, що я зрозуміла, навіть з цього прикладу, то це те, що я не дуже зрозуміла, навіщо цей договір про наміри взагалі. Хочете укласти контракт на мільйон долярів і не хочете, щоб контрагент здриснув на етапі підготовчих робіт - пишіть попередній договір. (З купівлею квартири те ж саме, але попередній договір має бути укладений у такій же формі як і основний, а у випадку з нерухомістю - нотаріально повірений, чого і стараються уникнути агенства, навішуючи сторонам безпонтовий договір про наміри).
Збираєтеся на безоплатній основі надавати одне одному певні інформаційні і консультаційні послуги та інші ділові контакти - підпишіть джентльменський протокол про наміри (але протокол про наміри мені здається все більше якимось дипломатичним документом аніж бізнесовим) та й тіштесь.

Де в цивільному житті місце "договору про наміри" я так і не зрозуміла. Схоже, це не більше, ніж інша назва для протоколу про наміри. І назва така, яка вводить в оману. Навіть на "Первом украинском ТМ юридическом форуме" я про договір про наміри прочитала таке, що й..баний стид тим, хто там тусується на тому юридичному форумі.

А ще я зрозуміла, що юристом працювати - я б застрелилася...

«Про стан теплового господарства і рівень його експлуатації вже в середині 60-х років можна судити з таких фактів.
Котельня по вулиці Січових Стрільців, 12 одночасно використовувалась і як ферма для виробництва дієтичного м’яса, на якій кочегар Кумєков вирощував одночасно близько 30 кролів і не менше курей.»

Чогочь мене настільки вштирило від цієї цитати!..
Кочегар Кумєков — новий герой і бренд епохи! Всі на вирощування дієтичного м’яса!

Цікаво, що тепер вирощують в котельнях?

Upd: А це ж який широкий простір для фолькльору, наприклад, прислів’їв і приказок:
«дивиться, як кочегар Кумєков на клітку з кролями»
або ще «розуміється на чомусь, як кочегар Кумєков на крільництві»... ітд. ітп. :)

Або ще таке: Дієтична ковбаса «Кочегар Кумєков» - чим не бренд? :)

Френдлента пестрит отчетами про открытие лыжного сезона на этих выходных.
У меня только оскома от дождя в Одессе и грязищщи.

Но вот, что я вам скажу. В октябре даже дождь не заставит меня полюбить снег.

Вот теперь-то и пригодится мне мой одесский атлас )))

ВСІМ-ВСІМ!
Всі, хто ще не знає, куди себе подіти в недільний ранок, приходьте на KO Race!
Коли: неділя 30 серпня, початок реєстрації о 9-ій ранку. Старт першого етапу о 10:00.
Де: парк Погулянка, майданчик поблизу заїзду в парк з вул. Пасічної:

схема добирання з вулиці Пасічної

схема добирання від ЦДТЮГ з вулиці Погулянка

Інформація про те, що там очікується, є на цьому сайті, зокрема тут Анонс KO Race 2009.


Буде весело :)

Дуже спірне, звичайно, питання.
Вплив електромагнітного випромінювання на організм людини.

Скільки словесно-поносних мечів, списів, щитів і іншого лайна вже зламано об цей камінь «прєткновєнія».

Сьогодні в серфі безкінечного Інтернету (який хоч і не папір, але «всьо стєрпіт») наткнулася на черговий луч нєнавісті http://www.chas.cv.ua/39_08/8.html в бік наших коханих мобільних операторів.

Згодна з деякими фактами. Як мало хто інший, знаю, як БС ставляться, якими вивертаннями шкіри навиворіт доводиться займатися, щоб звести значення густини потоку випромінювання у місцях можливого (імєнно що «можливого»!) перебування людей до норми, бо реалії вибору площадок в наших краях жорсткі.

І норми, до речі, дуже жорсткі. 2,5 мкВт/см². Не беруся вдягати академічної шапочки і мудрствувати з приводу того, який вплив на живий організм здійснює регулярне випромінювання з густиною потоку (ГПЕ) 2,5 мкВт/см², а який — з 2,6 мкВт/см².

Але (слідкую за власною думкою) що таке ГДР — гранично допустимий рівень — цитую ДСПіН, максимальний рівень... шкідливого чинника, який, діючи на організм протягом необмеженого часу, не викликає порушень здоров’я протягом життя людини, а також її нащадків.

Уважно прочитали? Максимальний рівень! Протягом необмеженого часу, не викликає порушень здоров’я протягом життя людини!! А також у її грьобаних нащадків!!!

Знову ж таки, скромно помовчу стосовно величини встановленої норми та міри її перевищень. Відмічу тільки, що в тій же таки гамериканщині (від якоїсь гамериканської мікрохвильовки), наприклад, густина потоку дозволена вдвічі вища. Протягом необмеженого часу. Все життя.

А що ми знаходимо у вищенаведеному «лучє нєнавісті».
«Незалежно від віку, мешканці прилеглих будинків майже одразу відреаґували на таке сусідство: загострилися хронічні хвороби, особливо серцево-судинні, залунали скарги на частий головний біль і сильну втому, на безсоння. Виклики «швидкої допомоги» в цей мікрорайон відчутно почастішали. Через кілька тижнів почали скаржитись на головний біль і школярі. Згодом у дітей почали спостерігатись носові кровотечі, нудота і запаморочення. Далі — гірше: деякі діти почали втрачати свідомість, у декількох з’явились симптоми часткового випадіння волосся. Нічого подібного раніше, до встановлення базових станцій, і в таких кількостях не спостерігалося.»
Звучить це все жахливо, правда ж? Але все це за яких умов?? «...відбулись чергові заміри. Їх результатами ми були шоковані. Рівень електромагнітних випромінювань у приміщеннях та на території школи перевищував гранично допустимий рівень, що становить 2,5 мкВт/см2, в 2-3 рази!»

На жаль, ці жахливі факти особисто у мене не викликали нічого більшого, ніж дрогобицькі бабці, що напинали по дві хустки і аргументували це тим, що понаставляли тут станцій і їм «на голову світе». Ці невтомні турботливі писаки нехай би хоч подумали і уявили собі, при яких значеннях ГПЕ і який час треба смажитись, щоб пішла кров з носу і почало випадати волося!..

Я не беру на себе відповідальності стверджувати, що ніякого впливу взагалі немає і що згадані базові станції там на всіх законних підставах стоять. Цілком припускаю, що погоджували їх розташування там чиєсь недобросовісне сумління через циїсь нечисті руки, в нашій країні хіба це неможливо? Тим більше, якщо в приміщеннях школи зареєстровані перевищення ГДР в 2-3 рази, то з «Очевидним є факт грубого порушення санітарно-епідеміо-логічного законодавства України.» я цілком погоджуюсь.

Але мені страшно за людей (або за себе серед таких людей), які вимахують прапорами з написами«ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОБЛЕМА» (ніби своїх власних мало, їм ще загальнодержавних подавай) і спекулюють здоров’ям своїм і своїх дітей.
Нехай це навіть статейка на якомусь ресурсі у Інтернеті, який хоч і не папір, але «всьо стєрпіт».

І цей мій сплеск емоцій також.

До 30 серпня лишалося якихось...

Нарешті команда Race’n’Bike приступила до активних дій. Я опублікувала офіційне положення і анонс перегонів на сайті www.racenbike.com.ua. У нас досі невеличка затримка з відкриттям онлайн-реєстрації, але це питання часу і то невеликого.
Дещо хвилююся, все опубліковано, слово-горобець уже зірвалося з екранів моніторів, тобто від проведення уже нікуди не дінешся. Втім я впевнена, що ми впораємося наотлічнєнько!

З.І. Там же, на www.racenbike.com.ua опублікувала статейку про шоломи, написану коханим nd_rosen  і за моєю найпильнішою редакцією :) Вобщем це у мене були парочку дуже крєацівних днів.
З.І.І. А про активні і крєацівні дні.. Сьогодні ще й облазила вздовж і впоперек, а також згори і вниз, славетну Львівську «Криївку», душевно попила квасу з тамошнім головним інженером. День не пройшов задарма :)

Так як їсти мені (ну хоть ето!) не заборонили... я вчора вирішила влаштувати вечір мексиканської кухні.
А шо для нас — неучів — мексиканська кухня, канєшно, бурітос!
І від цього рішення мене цілий день переслідувала нав’язлива асоціація — пісенька Дженіфєрлопєс/руки Картмана, ось ця:


І я цілий день наспівувала собі під ніс «Тако-тако-буріто-буріто... Віз май тако-буріто кісіс...»
І під час приготування теж, так що бурітос у мене вийшли вері спайсі :)
( А готувалося (і поїдалося) це так... )

Лето для меня начинается всегда почему-то только тогда, когда по августовским вечерам начинает устойчиво тянуть осенним холодком и дымным запахом.
Ну что же, когда наступило, тогда и будем жечь.

Сладкая тоска приближающейся осени позволяет забыться от того, что собиралась же стать хорошей и полезной, а от этого так хорошо.

Значит.. Значит вместить все лето в этот промежуток "меньше месяца".. или же снова растянуть его до ноября.. :)

Верхнее Синевидное-Корчин-не нашли водопад Гуркало-водопад Гуркало-Корчин-Урыч-Тустань-Урыч-Схидныця-Борислав-Трускавец.

Всего 68 км.
I'm fuckd up! (это в смысле я сдохла%))
Ездили вдвоем и в этом плюс. Побыть вдвоем, еще и в таких романтично-боевых условиях, как же не плюс!.. (глупый смайлик с сердечками)

В Прикарпатье была жуткая жара. Правда по дороге от Корчина до Урыча мы ехали навстречу туче и даже поймали несколько капель дождя. Но пока сидели под Тустанью (отъедались бананами и лелеяли уставшие попы), послушали раскаты грома, полюбовались на серые тучки, а потом вдруг настала жара!! Адская жара! И она преследовала нас на самом трудном участке — Урыч-Схидныця, и на перевале на Борислав тоже. В Трускавце некоторые нервные термометры показывали +38. А тем временем во Львове случилась буря, я очень удивилась по дороге с вокзала домой: сломанные ветки, оборванные провода и всё такое.

Ну, конечно, не обошлось и без костра :) На площадке около водопада мы пили безалкогольное пиво, ели белковую пищу и занимались другими безобразиями, не подобающими истинному облику спортсменов :)



После субботних подвигов типа Майоровка, а оттуда внезапно и быстро в Брюховичи, воскресной гонки в тех же Брюховичах (всего-то каких-то километров сорок с добиранием на трассу и назад, но гонка есть гонка, там своя усталость) и еще сегодняшних прикарпатских "перевалов"...
Теперь самое время положить попу на полку и забыть про велосипед на несколько дней.
А то такой уже ездить нивазможна!

Від’їдили цілу Боярку24 (11-12 липня). Відгуляла коротеньку відпустку на своїй малій батьківщині. І ще цілий тиждень згаявся у Львові.

Про Боярку24 думала написати в жж ціле зворушене псто, але якось не пішло, тому дам хіба посилання на звіт про нашу Боярку 24 на сайті www.racenbike.com.ua: http://www.racenbike.com.ua/home/boarka24-2009.



Відпустку відбула майже в повній самоті. Бродила по розпеченим глиняно-піщаним стежкам між соснами, купалась в чистій прісній воді, слухала аудіо-книжки Стівена Кінга, займалася всякою трудотерапією (закривала смородинові джеми, малювала оліфою довгі дерев’яні балки, вигадала і намалювала собі ще дві літні сукні).
Вдома хороше і навіть чергові сотні метрів дамби, засипаної по улюбленим колись пляжам, не настільки засмучують, розумію, що це невідворотньо, і нехай не буде стільки кілометрів комфортних піщаних пляжів, але гору Пивиху хоч якось законсервують і вбережуть від змивання у водосховище. Дорослішаю чи що.


А у Львові на мене напала якась не літня апатія. Втім, і погода-то тут не дуже літня. Дайте сонця, шолі?

Качаю первый сезон M*A*S*H.
Ностальгия то ли. То ли хочется чего-то такого веселого и издевательского над всем этим бредом, вокруг происходящим.

Излечи меня, доктор Ястреб Пирс.. :)

Про архітектуру у Львові.
Чи то пак наразі більше про архітектуру у Хмельницькому.

Щось мені здається, що Хмельницькому якось більше пощастило з «Укрсоцбанком», ніж Львову:

Ось така у них досить пристойна (на мій неархітектурний і споживацький погляд) будівля.

І ще й з гарним (і романтічним навіть на звук) зимовим садом на даху. Щоправда, видно його хіба що з даху сусідньої Либідь-Плази. Цікаво, відвідувачів туди на екскурсію водять?

Сегодня целый день ходила напевала под нос: «Какой длиннющий день - подумал я. А вслух сказал: Еще не так темно...»

Интересно, как это связано с тем, что сегодня же длиннейший день лета года.Никак, наверное, просто песня хорошая, навеялось.